«НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ: ІНСТРУМЕНТИ ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ І ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ»

Консультаційна та методична підтримка слухачів щодо практичного застосування інструментів діагностування й подолання освітніх втрат, психосоціальної підтримки учнів і створення безпечного освітнього середовища.

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Особливістю практичних занять є робота з освітніми ситуаціями, діагностичними інструментами, програмами подолання втрат, підтримкою учнів та психосоціальною безпекою.

Самостійна робота передбачає опрацювання матеріалів, розроблення індивідуальних освітніх рішень і підготовку до практичних занять.

Підсумкові заходи: 2 академічні години; підсумковий тест із 20 питань та аналіз практичного портфоліо.

Усього 30 годин: 6 год — лекції, 16 год — практичні заняття, 6 год — самостійна робота, 2 год — контрольні заходи.

Назва навчальних тем	Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота	Контрольні заходи	Усього
МОДУЛЬ 1. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ
Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки	2	—	—	—	2
Тема 1.2. Проєктування програм із подолання освітніх втрат (відповідно до освітньої галузі)	—	2	2	—	4
Тема 1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат	—	2	—	—	2
Тема 1.4. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання	—	2	2	—	4
Тема 1.5. Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти	2	—	—	—	2
Разом за модулем 1	4	6	4	—	14
МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ
Тема 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів	2	—	—	—	2
Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події	—	4	2	—	6
Тема 2.3. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи	—	4	—	—	4
Тема 2.4. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших	—	2	—	—	2
Разом за модулем 2	2	10	2	—	14
Підсумкові заходи	—	—	—	2	2
УСЬОГО	6	16	6	2	30

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

МОДУЛЬ 1. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки

Поняття освітніх втрат, втрат у навчанні та освітніх розривів. Освітні втрати в контексті збройної агресії, пандемії, вимушеного переміщення. Фактори появи освітніх втрат. Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні). Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти.

Тема 1.2. Проєктування програм із подолання освітніх втрат (відповідно до освітньої галузі)

Діагностичний складник: інструменти для виявлення освітніх втрат (тести, опитування, спостереження тощо); аналіз прогалин у знаннях, уміннях та навичках. Побудова індивідуальних освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. Форми організації навчання, адаптовані під потреби здобувачів освіти та умови навчання; інтенсивні курси, модулі, літні школи, змішане навчання; повторювальні сесії, групова та індивідуальна підтримка; використання резервного часу з розкладу. Адаптація програм (модифікація навчального контенту; концентрація на ключових темах і базових знаннях; скорочення та/або інтеграція навчального матеріалу; використання міжпредметних зв’язків; варіативність у формах подачі матеріалу). Способи, механізми імплементації програм із подолання освітніх втрат. Моніторинг та оцінювання ефективності програм.

Тема 1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат

Вимоги державного стандарту та освітніх програм (відповідно до освітньої галузі) як критерії виявлення освітніх втрат здобувачів освіти. Інструменти для вимірювання та подолання освітніх втрат (відповідно до освітньої галузі). Вимірювання освітніх втрат учнів у програмах з надолуження (відновлювання) до освітньої галузі. Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат та відстеження прогресу кожного учня. Платформи та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які генерують завдання, вправи та тести з урахуванням потреб конкретного учня. Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів для подолання освітніх втрат.

Тема 1.4. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання

Педагогічні стратегії трансформації освітніх втрат на можливості особистісного зростання. Інструменти персоналізації навчання: карта предмета, індивідуальна карта розвитку тощо. Зміст, форми та методи мотивації учнів після тривалих перерв у навчанні. Інструменти психологічного здоров’я учасників освітнього процесу під час подолання освітніх втрат. Психолого-педагогічні моделі підтримки здобувачів освіти; відновлення позитивної мотивації учнів; зниження тривожності за можливості безпечної роботи.

Тема 1.5. Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти

Побудова стратегії роботи з подолання освітніх втрат на рівні школи та громади. Форми підвищення кваліфікації педагогів із питань надолуження освітніх втрат. Формування освітніх команд. Надання педагогам допомоги, необхідної для реалізації програм із подолання освітніх втрат. Професійні орієнтири для педагога щодо реалізації програм; методична підтримка; підвищення ефективності педагогічної взаємодії.

МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ

Тема 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів

Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні. Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування. Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні тощо). Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям. Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії тощо). Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо. Зв’язок між травмою та стресовою поведінкою здобувачів освіти.

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія; побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо. Перша психологічна допомога в умовах війни. Результати психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів у період підліткового віку. Дії та прийоми саморегуляції, організація освітнього простору, підтримка мотивації тощо. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події. Алгоритми перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі.

Тема 2.3. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи

Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження фізичного здоров’я та емоційного благополуччя учнів. Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Чеклист оцінювання класу за критеріями безпечного освітнього простору. Дизайн класу та його просторове рішення для підвищення комфорту та безпеки здобувачів освіти. Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками, залучення безпечного освітнього середовища: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, створення відкритого діалогу тощо.

Тема 2.4. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших

Особистісні, емоційні та професійні резерви, що допомагають учителю ефективно працювати, зберігати стійкість і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя. Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, здатність до співпереживання тощо. Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагога.

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Побудувати матрицю освітніх втрат для обраної освітньої галузі та класу.

2. Розробити коротку програму подолання освітніх втрат із цілями, інструментами діагностики та критеріями прогресу.

3. Підібрати інструменти діагностики відповідно до державного стандарту та потреб учнів.

4. Створити персоналізовану карту навчального поступу учня.

5. Проаналізувати кейс травма-інформованої педагогічної взаємодії без постановки медичних діагнозів.

6. Скласти алгоритм підтримки учня та перенаправлення до фахівців у межах компетенції педагога.

7. Провести аудит безпечності освітнього простору за чеклистом.

8. Розробити план профілактики професійного вигорання педагога.

3.2. Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання

1. Причини й види освітніх втрат у другому циклі базової середньої освіти.

2. Способи виявлення навчальних прогалин та індивідуалізації підтримки.

3. Механізми моніторингу результативності програм надолуження.

4. Принципи травма-інформованого підходу в освітньому процесі.

5. Ознаки, що потребують звернення до психологічної служби.

6. Методи збереження професійної стійкості педагога.

слухачі визначають причини й наслідки освітніх втрат; застосовують інструменти їх діагностування; розробляють план подолання втрат; обирають інструменти персоналізації навчання; розпізнають ознаки травматичного стресу й використовують травма-інформовані підходи; формують безпечне освітнє середовище; застосовують стратегії професійної самопідтримки.

Програма передбачає практикоорієнтоване навчання, аналіз педагогічних ситуацій, розроблення індивідуальних інструментів подолання освітніх втрат, виконання самостійних завдань та підсумкове оцінювання. Зміст завдань адаптується до освітньої галузі слухача.

Навчання проводиться відповідно до затвердженого розкладу навчальних занять. Загальний обсяг — 30 академічних годин (1 кредит ЄКТС). Конкретні дати проведення визначаються графіком набору навчальних груп.

Удосконалення професійних компетентностей педагогічних працівників щодо подолання освітніх втрат, застосування травма-інформованого підходу, психосоціальної підтримки учнів та організації безпечного освітнього середовища. Результати навчання можуть бути враховані під час атестації відповідно до чинного законодавства.