Психологія інклюзивної освіти: ефективні стратегії та інструменти для роботи вчителів

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Модуль I. Психологічні засади інклюзивної освіти

Тема 1.1. Еволюція ставлення до осіб з ООП: від сегрегації до інклюзії. Нормативно-ціннісні засади інклюзії та принципи рівного доступу до освіти. Сучасні моделі інклюзивної освіти та нейрорізноманіття.  Толерантна термінологія в освітньому середовищі. Наслідки стигматизації для психіки дитини. 

Тема 1.2. Психологічні особливості  здобувачів освіти з різними типами ООП. 

Класифікація особливих освітніх потреб: інтелектуальні порушення, сенсорні порушення, нейророзвиткові порушення, порушення мовлення, опорно-рухового апарату, емоційно-вольової сфери, комплексні порушення.

Маркери поведінки та навчальні профілі дітей з різними ООП: що педагог може спостерігати в класі. Відмінність між «не хоче» і «не може».

Психологічний портрет учня з ООП: сильні сторони, зони розвитку,  засоби комунікації. 

Тема 1.3. Основи психосоціальної підтримки в інклюзивному освітньому середовищі. 

Сутність та компоненти психосоціальної підтримки. Рівні  підтримки.

Модель багаторівневої підтримки.  Алгоритми дій педагога: при емоційній дезрегуляції, при панічних реакціях, при поведінкових кризах дитини з ООП. Техніки: стабілізації, заземлення, контейнерування емоцій. Роль педагога як агента психологічної безпеки.

Модуль II. Ефективні стратегії та інструменти інклюзивного супроводу

2.1. Створення безпечного інклюзивного освітнього середовища 

Психологічна безпека як базова умова навчання. Концепція  безпечного інклюзивного освітнього середовища. Принципи організації освітнього середовища  з урахуванням ООП. Поведінка як форма комунікації потреб дитини. Практичні інструменти підтримки: позитивна поведінкова підтримка, профілактика та деескалація поведінкових криз, правила класу як інструмент безпеки. 

2.2. Партнерство членів команди  психолого-педагогічного супроводу 

Структура, основні функції та зони відповідальності команди психолого-педагогічного супроводу. Сучасна модель партнерства: суб’єкт-суб’єктна взаємодія, довіра і спільна відповідальність. Комунікація з батьками: базові принципи, побудова довіри, інформування без стигматизації.

Складні комунікативні ситуації: заперечення діагнозу, емоційні реакції батьків, конфліктні взаємодії. Техніки ненасильницького спілкування та активного слухання. Медіація конфліктів всередині команди супроводу. Роль педагога як координатора взаємодії.

Модуль III. Ресурсність і психологічна стійкість педагога як умова ефективного супроводу дітей з ООП

3.1.Психологічна стійкість педагога в інклюзивному середовищі

Сутність та структура  психологічної  стійкості, її чинники. Психологічна гнучкість у  роботі з учнями з ООП. Впровадження концепції “Вікно толерантності” в інклюзивному класі. Модель «кола турботи та кола впливу» С. Кові: управління власними ресурсами через фокусування на зоні впливу. Практичне застосування в умовах інклюзивного класу. Розвиток психологічної  гнучкості. 

3.2. Ризики емоційного виснаження та шляхи профілактики  вигорання

Специфіка емоційного навантаження педагога в інклюзивному класі.  Емоційне виснаження, його ознаки та ризики. Професійне вигорання: симптоми та стадії. Рання діагностика симптомів. Профілактика вигорання: практичні інструменти.

3.3. Практики саморегуляції та  відновлення ресурсів

Саморегуляція  як професійна  компетентність педагога. Нейробіологічні основи саморегуляції. Дихальні техніки швидкої регуляції. Техніки тілесної саморегуляції. Базові практики усвідомленості. Когнітивні стратегії саморегуляції. Формування індивідуальної ресурсної системи.

Підсумкове завдання

Слухачі виконують підсумкове тестування та створюють  індивідуальний проєкт -  розробку особистісного плану відновлення “Джерела  сили”.

Очікувані результати підвищення кваліфікації:

●        базові  знання про психологічні особливості розвитку дітей з різними освітніми потребами;

●        ключові принципи інклюзивної освіти та підходи до психолого-педагогічного супроводу учнів;

●        сучасні моделі інклюзії, інструменти її впровадження та способи створення підтримувального середовища;

удосконалять:

●        навички емпатійної комунікації, взаємодії з учнями, батьками та командою супроводу;

●        уміння адаптувати навчальні матеріали, модифікувати завдання та організовувати індивідуальні освітні траєкторії; 

●        здатність підтримувати сприятливий психоемоційний клімат у класі й попереджувати професійне вигорання;

навчаться:

●         реалізовувати  інклюзивні освітні стратегії, орієнтовані на потреби кожної дитини;

●        ефективно співпрацювати з мультидисциплінарною командою та будувати партнерські взаємини в інклюзивному середовищі; 

●        застосовувати інструменти психологічної підтримки, методи розвитку емоційної стійкості й ресурси для безпечного навчального простору.