Психологічний супровід підлітка в освітньому процесі: подолання освітніх втрат і травма-інформований підхід

Після завершення курсу слухачі зберігають доступ до матеріалів у Google Classroom до 24.12.2026 і отримують готовий інструментарій для щоденної роботи: карту педагогічного спостереження; чек-листи аналізу поведінки підлітка, групової динаміки класу та кризової ситуації; шаблон підтримувальних педагогічних рекомендацій; ієрархію підтримки учня; структуру індивідуальної освітньої траєкторії відновлення; стратегії відновлення навчальної мотивації; модель «вікна толерантності» з інструментами стабілізації; алгоритм першої психологічної допомоги «пауза – стабілізація – прояснення – дія»; ознаки для перенаправлення до практичного психолога; п'ять вимірів безпечного клімату класу та щотижневий чек-ін; техніки саморегуляції педагога; шаблон комплексного плану психосоціальної підтримки учня/класу.
Також можливі  консультації автора курсу щодо застосування інструментів і розбір складних випадків (стрічка курсу або kolesnichenko.ul@gmail.com).

2. НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (год: лекції / практичні / самостійна / контрольні / усього)
МОДУЛЬ 1. Системна робота щодо подолання освітніх втрат як передумова рівного доступу до освіти
1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки – 2 / – / – / – / 2
1.2. Проєктування програм із подолання освітніх втрат (відповідно до освітньої галузі) – – / 2 / 2 / – / 4
1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат – – / 2 / – / – / 2
1.4. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання – – / 2 / 2 / – / 4
1.5. Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти – 2 / – / – / – / 2
Разом за модулем 1 – 4 / 6 / 4 / – / 14
МОДУЛЬ 2. Безпечне освітнє середовище: інтеграція психосоціальних практик і підходів, чутливих до травми
2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів – 2 / – / – / – / 2
2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події – – / 4 / 2 / – / 6
2.3. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи – – / 4 / – / – / 4
2.4. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших – – / 2 / – / – / 2
Разом за модулем 2 – 2 / 10 / 2 / – / 14
Підсумкові заходи (залікове оцінювання) – – / – / – / 2 / 2
Усього – 6 / 16 / 6 / 2 / 30

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
МОДУЛЬ 1. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ
Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки
Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне. Співвідношення понять «освітні втрати», «навчальні втрати», «освітні розриви». Типологія освітніх втрат: знаннєві, когнітивні, мотиваційні, соціальні, психологічні. Причини освітніх втрат у контексті збройної агресії рф, вимушеного переміщення, тривалого дистанційного навчання; фактори, не пов’язані з воєнним станом. Взаємозв’язок освітніх, психологічних і соціальних втрат.
Наслідки освітніх втрат (академічні, психологічні, соціальні, економічні) для навчальних досягнень, мотивації та подальшої освітньої траєкторії здобувачів освіти. Психологічна безпека та емоційна стабілізація як передумови надолуження. Ієрархія підтримки: стабілізація, мотивація, соціальні зв’язки, знання. Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти.
Тема 1.2. Проєктування програм із подолання освітніх втрат (відповідно до освітньої галузі)
Принципи та структурні компоненти програм подолання освітніх втрат: діагностичний, змістовий, організаційний, моніторинговий. Визначення пріоритетних освітніх результатів. Форми організації навчання, адаптовані під потреби здобувачів освіти. Адаптація та модифікація навчального контенту: концентрація на ключових темах, диференціація змісту, темпу, обсягу та складності матеріалу.
Етапи проєктування програм подолання освітніх втрат. Індивідуальна освітня траєкторія як основа персоналізованого надолуження. Моніторинг та оцінювання ефективності програм. Ризики формального надолуження: перевантаження, механічне відтворення пропущеного матеріалу, орієнтація на кількісні показники.
Тема 1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат
Вимоги державного стандарту та освітніх програм як критерії виявлення освітніх втрат. Первинне та поточне діагностування навчальних досягнень. Педагогічне спостереження, аналіз навчальної діяльності, діагностичні завдання, бесіда; цифрові інструменти діагностування та відстеження прогресу учня. Диференціація причин навчальних труднощів: прогалини в знаннях, зниження мотивації, когнітивне виснаження, емоційне напруження, страх помилки, поведінкова дезадаптація.
Карта педагогічного спостереження як засіб систематизації інформації про навчальну поведінку та освітню динаміку здобувача освіти. Диференційований добір способів надолуження відповідно до характеру та рівня освітніх втрат. Коригування індивідуального маршруту подолання освітніх втрат.
Тема 1.4. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання
Відновлення навчальної мотивації як складова подолання освітніх втрат. Теорія самодетермінації: потреби в компетентності, автономії та причетності. Концепція «мислення росту». Принцип прогресу та роль позитивної динаміки у відновленні впевненості учня у власних можливостях.
Стратегії «малих кроків», «видимого прогресу», «права вибору», «зв’язку з реальністю та сенсом». Інструменти персоналізації навчання. Створення ситуації успіху. Психолого-педагогічні передумови подолання освітніх втрат: позитивна взаємодія педагога з учнем, урахування емоційного стану учнів після кризових подій, співпраця з психологом, соціальним педагогом, батьками.
Тема 1.5. Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти
Вибудова стратегії роботи з подолання освітніх втрат на рівні закладу освіти та громади. Професійні потреби педагогів у питаннях діагностування, планування та організації надолуження. Форми професійного розвитку: курси підвищення кваліфікації, методичні об’єднання, професійні спільноти, взаємне навчання. Національні та міжнародні практики подолання освітніх втрат.
Наставництво, супервізія, професійні спільноти як інструменти професійної підтримки педагогів і профілактики професійного виснаження. Роль керівника закладу освіти та методичних служб у створенні системи професійної підтримки.
МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ
Тема 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів
Визначення травми. Основні типи травми, з якими можуть стикатися учні. Травма в умовах війни, переміщення, втрати. Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні). Вплив травматичного досвіду на увагу, пам’ять, навчальну мотивацію, поведінку та соціальну взаємодію.
Травма-інформований підхід в освіті: безпека, надійність і прозорість, підтримка ровесників, співпраця, наснаження, культурна чутливість. Зміщення педагогічної перспективи від пошуку проблеми в поведінці дитини до розуміння її досвіду. Запобігання повторній травматизації. Ознаки дистресу в класі та межі компетентності педагога.
Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події
«Вікно толерантності» як модель розуміння психоемоційної регуляції. Стани гіперзбудження та гіпозбудження, їхні поведінкові, емоційні та когнітивні прояви. Типи поведінкових реакцій підлітків на стрес: агресивна, униклива, опозиційна, пасивна. Педагогічні інструменти стабілізації та підтримки саморегуляції.
Перша психологічна допомога в освітньому середовищі: принципи, етапи та межі застосування. Алгоритм дій педагога: пауза, стабілізація, прояснення ситуації, визначення подальшої дії. Профілактика стресу в період підготовки до ДПА/НМТ. Алгоритм перенаправлення до психологічної служби; протоколи дій педагога в кризових ситуаціях.
Тема 2.3. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи
Безпечне освітнє середовище як сукупність фізичних, психологічних, соціальних і комунікативних умов. Ключові маркери безпечного середовища: психологічна безпека, довіра, передбачуваність, прийняття, взаємоповага, відсутність дискримінації. Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки.
Клас як соціальна система: групові норми, статуси, неформальні ролі, психологічний клімат. Виявлення деструктивних моделей взаємодії. П’ять вимірів безпечного клімату класу. Правила взаємодії, спільні домовленості, ритуали безпеки, практики взаємопідтримки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками: активне слухання, ненасильницьке спілкування, створення відкритого діалогу.
Тема 2.4. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших
Особистісні, емоційні та професійні резерви педагога. Емоційне зараження та роль емоційного стану педагога у регуляції поведінки учнів. Механізми ескалації конфлікту та можливості його переривання. Ознаки наближення до межі власної саморегуляції: фізіологічні, емоційні, когнітивні, поведінкові.
Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. Техніки стабілізації психоемоційного стану педагога. Самодопомога та взаємопідтримка як складові професійної культури.
3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань
1. Аналіз кейсу класу після тривалого дистанційного навчання: проєктування послідовності дій педагога на перші чотири тижні відновлення очного навчання з урахуванням діагностичного, змістового та моніторингового складників (тема 1.2, робота в групах).
2. Визначення ймовірного сценарію навчальних труднощів за описами поведінки п’яти умовних учнів і заповнення фрагмента карти педагогічного спостереження (тема 1.3, робота в парах / малих групах).
3. Аналіз кейсів мотиваційних втрат за теорією самодетермінації та розроблення авторського мікросценарію «ситуація – неефективна відповідь – ефективна відповідь» (тема 1.4, робота в групах і парах).
4. Розпізнавання станів учня («у вікні толерантності», гіперзбудження, гіпозбудження) за текстовими описами та добір інструменту стабілізації (тема 2.2, робота в малих групах).
5. Рольове моделювання алгоритму першої психологічної допомоги (пауза – стабілізація – прояснення – дія) з використанням фраз-маркерів (тема 2.2, робота в парах).
6. Розроблення помісячного плану відновлення класу як спільноти на перші три місяці навчального року (тема 2.3, робота в групах).
7. Визначення власних сигналів наближення до межі саморегуляції та відпрацювання технік саморегуляції під час моделювання конфліктних ситуацій (тема 2.4, індивідуальна робота та робота в парах).
3.2. Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання
1. Чим відрізняються поняття «освітні втрати», «навчальні втрати» та «освітні розриви»?
2. Які ознаки дають змогу розрізнити знаннєву, мотиваційну та психологічну освітню втрату в конкретного учня?
3. Чому психологічна стабілізація передує роботі зі знаннєвими прогалинами? Наведіть приклад із власної практики.
4. Спроєктуйте індивідуальну освітню траєкторію відновлення (оцінка стану, досяжна ціль, перший крок, щотижневий моніторинг) для реального або умовного учня.
5. Яка з трьох базових потреб (компетентність, автономія, причетність) найчастіше пошкоджена в учнів вашого класу і як це виявляється?
6. Які форми професійної підтримки (наставництво, супервізія, професійні спільноти) доступні у вашому закладі і як їх можна використати для подолання освітніх втрат?
7. Як травматичний досвід впливає на увагу, пам’ять і поведінку учня на уроці?
8. Проаналізуйте кризову ситуацію з власної практики крізь призму алгоритму першої психологічної допомоги: що було зроблено, що можна зробити інакше?
9. За якими ознаками педагог має перенаправити учня до практичного психолога?
10. Які ритуали безпеки та правила взаємодії доцільно запровадити у вашому класі?
11. Які сигнали свідчать про наближення до межі вашої власної саморегуляції і які техніки відновлення ви можете застосувати?

4. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативно-правові документи
1. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII (зі змінами). URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
2. Про повну загальну середню освіту : Закон України від 16.01.2020 № 463-IX (зі змінами). URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
3. Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників : постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 800 (зі змінами). URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
4. Про реалізацію експериментального проекту щодо закупівлі послуг з підвищення кваліфікації та супервізії педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти : постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2025 № 1439. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
5. Про затвердження Порядку установлення відповідності програм підвищення кваліфікації та/або супервізії педагогічних працівників умовам Порядку реалізації експериментального проекту щодо закупівлі послуг з підвищення кваліфікації та супервізії педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти : наказ Міністерства освіти і науки України від 09.12.2025 № 1608. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
6. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення типових програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників : наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2025 № 1349. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
7. Про затвердження Типової програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти, які здійснюватимуть освітній процес у другому циклі базової середньої освіти (базове предметне навчання) за темою «Навчання в умовах викликів: інструменти подолання освітніх втрат і підтримки учасників освітнього процесу» : наказ Міністерства освіти і науки України від 28.10.2025 № 1415. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
8. Про затвердження професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти» : наказ Міністерства освіти і науки України від 29.08.2024 № 1225. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
Основна література
1. Аксьонов М. Теоретичні напрацювання щодо мотивації та їх впровадження в освіту підлітків. Вчені записки Університету «КРОК». 2024. № 3 (75). С. 295–302. DOI: Перейти за покликанням
2. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу : навч.-метод. посіб. / В. Л. Андрєєнкова та ін. Київ : Представництво ЮНІСЕФ в Україні, ГО «Ла Страда-Україна», 2023. 149 с. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
3. Психологічна безпека освітнього середовища: методи, технології, шляхи формування : практ. посіб. / В. В. Байдик та ін. ; за наук. ред. Н. В. Лунченко. Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2024. 134 с. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
4. Вааранен-Валконен Н., Заварова Н. Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події : навч.-метод. посіб. / за заг. ред. О. Калашник. Київ, 2022. 123 с. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
5. Гуляс І. А. Психологія мотивації та цілепокладання в організації : навч. посіб. Київ : Видавництво Людмила, 2023. 176 с. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
6. Ковбасюк Т. Стратегії формування внутрішньої мотивації учнів до навчання: роль позитивної педагогіки. Нова педагогічна думка. 2024. Т. 120, № 4. С. 61–66. DOI: Перейти за покликанням
7. Корнієнко І., Барчі Б. Саморегуляція емоційного стану як основа формування майбутнього фахівця. Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія. 2024. № 1. С. 80–84. DOI: Перейти за покликанням
8. Крок за кроком: посібник із подолання освітніх втрат / Міністерство освіти і науки України, ЮНІСЕФ. Київ, 2023. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
9. Перша психологічна допомога для молоді. Підтримка рівний-рівному : тренінг / MH4U. Київ, 2022. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 25.09.2026).
10. Bürgin D., Anagnostopoulos D., Vitiello B., Sukale T., Schmid M., Fegert J. M. Impact of war and forced displacement on children’s mental health – multilevel, needs-oriented, and trauma-informed approaches. European Child & Adolescent Psychiatry. 2022. Vol. 31. P. 845–853. DOI: Перейти за покликанням

За результатами навчання слухачі оволодіють знаннями та набудуть (вдосконалять) уміння й навички щодо:
1. ідентифікації та диференціації типів освітніх втрат (знаннєвих, когнітивних, мотиваційних, соціальних, психологічних) на основі спостережуваних ознак;
2. застосування інструментів діагностування освітніх втрат, зокрема карти педагогічного спостереження;
3. проєктування індивідуальної освітньої траєкторії відновлення учня з дотриманням ієрархії підтримки;
4. застосування практичних стратегій відновлення навчальної мотивації («малих кроків», «видимого прогресу», «права вибору» та інших);
5. розпізнавання станів гіперзбудження та гіпозбудження учня і застосування відповідних інструментів стабілізації;
6. виконання чотириетапного алгоритму першої психологічної допомоги та перенаправлення до практичного психолога;
7. створення й підтримки безпечного психологічного клімату класу за п’ятьма ключовими вимірами;
8. застосування технік власної саморегуляції в кризових педагогічних ситуаціях.

Навчання дистанційне в Google Classroom: матеріали модулів, практичні кейси, тести з миттєвим результатом і зворотний зв'язок викладача до кожного завдання. Підсумковий проєкт – власний план психосоціальної підтримки учня або класу, який можна одразу застосувати в роботі.

Другий навчальний потік за верифікованою програмою підвищення кваліфікації (можливість №6998, учасниця експериментального проєкту «Гроші ходять за вчителем»). Зміст, обсяг і система оцінювання програми – без змін.

Прийом заявок – до 07.11.2026.
09.11–15.11 – Модуль 1 (теми 1.1–1.5), тест.
16.11–22.11 – Модуль 2 (теми 2.1–2.4).
23.11–27.11 – тест Модуля 2, підсумковий проєкт.
Онлайн-зустрічі в Google Meet о 18:00 (за київським часом): 09.11 – знайомство з курсом; 10.11 – практикум 1 (тема 1.2); 18.11 – практикум 2 (тема 2.2); 19.11 – практикум 3 (тема 2.3).
Сертифікати – до 30.11.2026.

Сертифікат про підвищення кваліфікації на 30 год (1 кредит ЄКТС), який зараховується до щорічного обсягу підвищення кваліфікації педагогічного працівника та враховується під час атестації. Здобуті інструменти можна використовувати в роботі класного керівника, у методичних об'єднаннях і для професійної підтримки колег.