Vector

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У КОНТЕКСТІ НУШ

розвиток професійних компетентностей педагогів різних спеціальностей, необхідних для організації партнерської освітньої взаємодії з учасниками освітнього процесу, участі у створенні безпечного та інклюзивного освітнього середовища, забезпечення особистісно орієнтованого спрямування освітнього процесу в умовах реалізації Державного стандарту початкової і середньої освіти, ефективного використання цифрових технологій і технологій дистанційного навчання, збагачення методиками й технологіями компетентнісного та соціально-емоційного навчання; сприяння формуванню ціннісних установок як основи професійних компетентностей; орієнтація на професійну рефлексію та узагальнення практики відповідно до основних напрямів державної політики в галузі освіти, запитів громадянського суспільства, установ і закладів освіти, освітніх потреб споживачів освітніх послуг та забезпечення якості освіти.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ  У КОНТЕКСТІ НУШ

Інформація про розробника (розробників):

П’яст Н.Й., кандидат філологічних наук, доцент кафедри гуманітарних наук КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»; Нежданова Л.І., викладач кафедри гуманітарних наук КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти».

Напрями підвищення кваліфікації:

  • розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій)

Форма (форми) підвищення кваліфікації:

  • очна, дистанційна

Види підвищення кваліфікації:

  • практико-орієнтований курс (навчання за програмами підвищення кваліфікації)

Цільова група:

  • Вчитель закладу загальної середньої освіти

Перелік професійних стандартів:

  • «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)

Складники системи освіти та рівні освіти:

  • базова середня освіта

Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:

  • Вчитель ЗЗСО. А1. Мовно-комунікативна компетентність
  • Вчитель ЗЗСО. В1. Інклюзивна компетентність
  • Вчитель ЗЗСО. Г1. Прогностична компетентність
  • Вчитель ЗЗСО. Г2. Організаційна компетентність

МОДУЛЬ 1. Нормативно-правове забезпечення реформи загальної середньої освіти.

 

Тема 1.1. Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу під час опанування мовленнєвими нормами сучасної української літературної мови.

 

Навчально-методичне забезпечення для опанування мовленнєвими нормами сучасної української літературної мови ґрунтується на поєднанні класичних академічних стандартів та інтерактивних цифрових інструментів.

Нормативна та довідкова база: Український правопис (редакція 2019 року; словникові ресурси; державні стандарти (ДСТУ 4163: 2020, навчальні програми, що відповідають вимогам НУШ та стандартам вищої освіти); навчальні посібники та підручники; практикуми з культури мовлення, що містять вправи на виправлення лексичних помилок, тавтології та плеоназмів; спеціалізовані словники: словники труднощів української мови, словники паронімів і синонімів тощо; цифрові та мультимедійні ресурси, тренажери з правопису (вебресурси для автоматичного відпрацювання орфографічних і пунктуаційних навичок); мобільні застосунки.

Методичне забезпечення передбачає використання сучасних технік навчання: комунікативно-діяльнісний підхід (використання сучасних норм української мови в реальних ситуаціях спілкування); метод аналізу кейсів (огляд типових мовних помилок у медіапросторі, рекламі та офіційній документації); використання корпусних лінгвістичних ресурсів, зокрема Генерального регіонального анотованого корпусу української мови для аналізу вживання слів у контексті.

 

Тема 1.2. Сучасна редакція чинного Українського правопису 2019 року.

 

     Мова — запорука тривкої ідентичності нації, основа її етнокультурної цілісності. Однією з найсуттєвіших ознак такої цілісності є функціонування в різних суспільних сферах літературної мови, яка має кодифікований правопис. 

У сучасній редакції Українського правопису, схваленої Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019 р.) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.), збережено підхід до мови як до знакової системи й суспільного явища. 

Культуру мовлення забезпечить знання не лише таких норм, як орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, а також ще й орфографічні та пунктуаційні, які зазнали змін відповідно до нової редакції Українського правопису 2019 року. Окрім того, учасники тренінгу засвоять основні відомості про методику опрацювання зазначених тем, необхідних педагогам у професійній діяльності, щоб у подальшому вони могли практично використати отримані на тренінгові знання, уміння й навички в роботі з учнями, колегами, батьками, саме тому керівники закладів освіти, учителі, вихователі повинні досконало знати норми сучасної української літературної мови й уміти застосовувати їх на практиці (з урахованням особливостей аудиторії й ситуації спілкування).

На сьогодні педагогічні працівники: і керівники освітніх закладів, і вчителі, і вихователі, і методисти – повинні володіти мовно-комунікативною компетентністю й ефективно використовувати сучасні системні знання, зокрема про зміни в новій редакції Українського правопису 2019 року.

 

 

Модуль 2. Професійний розвиток педагога в умовах Нової української школи  

 

Тема 2.1. Розвиток мовно-комунікативної компетентності педагогічних працівників: вербальне і невербальне спілкування.

 

Розвиток мовно-комунікативної компетентності педагогів забезпечує ефективну передачу інформації, встановлення контакту та досягнення взаєморозуміння з учнями, батьками й колегами, формуючи якісну професійну взаємодію та довіру.

Вербальні складники ключових аспектів розвитку педагогічних працівників: культура мовлення (грамотність, багатство словникового запасу, логічність викладу, правильна інтонація та дикція); діалогічні вміння (мистецтво дискутувати, запитувати, активно слухати, аргументувати свою позицію тощо); здатність використовувати відповідні мовні засоби для різних ситуацій, від навчальних до конфліктних.

Невербальні складники в педагогічному спілкуванні: міміка та погляд, жести, поза та рухи, дистанція тощо.

Шляхи вдосконалення: тренінги та семінари, педагогічна діагностика (оцінка власних комунікативних навичок); практичні вправи (рольові ігри, аналіз відеозаписів уроків, вправи на емпатію та активне слухання); саморозвиток.

 

Тема 2.2. Прийоми мовного маніпулювання і захист від нього.

 

Мовне маніпулювання — це психологічний тиск через приховані мотиви, який використовує емоції (провина, страх), складні терміни, «аргументи» типу «вищих інтересів» або «читання в серцях», щоб контролювати співрозмовника. Захист включає розпізнавання цих прийомів, паузу перед реакцією, спокійну постановку прямих питань про мотиви, визначення маніпуляції, встановлення кордонів, роботу над самооцінкою та концентрацію на власних цілях. 

Прийоми мовного маніпулювання: викликання провини / сорому; газлайтинг, апеляція до авторитетів / складних термінів, провокації, образи, перехід на лайку, щоб уникнути суті розмови; роль жертви

Захист від маніпуляцій: пауза; усвідомлення своїх відчуттів; називання маніпуляції; прямі питання («Що ти насправді хочеш сказати?», «Чому ти вважаєш, що я повинен це зробити?»); акцент на фактах, а не на емоціях; встановлення кордонів; чітке розуміння своїх цілей.

 

Тема 2.3. Ділова українська мова в офіційно-діловій комунікації педагогів.

 

Вступаючи в офіційно-ділові стосунки в освітньому закладі, педагогічні працівники укладають документи. На занятті слухачі будуть ознайомлені з оновленими  вимогами до укладання ділових паперів відповідно до ДСТУ 4163:2020 від 01.07.2020 № 144, як-от: формат аркуша, гарнітура, реквізити, нумерація сторінок тощо. Також увагу буде приділено мовленнєвому  оформленню та розміщенню реквізитів на формулярах документів, типових для практики освітніх закладів, а саме: протоколу, витягу з протокол, наказу, службових листів, заяв, службових записок (доповідної, пояснювальної), акту.

 

Тема 2.4. Етика взаємодії в умовах інклюзивного навчання.

 

Тема присвячена розкриттю етичних засад професійної та міжособистісної взаємодії учасників освітнього процесу в інклюзивному середовищі.

Розглядаються ключові принципи педагогічної етики, толерантності, поваги до гідності дитини, визнання різноманітності та недискримінаційного підходу до учнів з особливими освітніми потребами. Особлива увага приділяється  формуванню професійної етичної компетентності педагогів, розвитку навичок конструктивної взаємодії, попередження конфліктних ситуацій та створення безпечного, підтримувального й гуманістично орієнтованого освітнього середовища в умовах інклюзивного навчання.

 

Тема 2.5. Найпоширеніші види лексичних і граматичних помилок у мовленні педагогів. Практикум із редагування тексту.

 

          У тематичних курсах зібрано чіткі рекомендації з найскладніших і найсуперечливіших уживань та проблемного правопису слів і словосполучень у сучасній українській літературній мові. Вони є відповідями на ті непрості запитання, які висунула мовна практика в останні десятиріччя, коли українська літературна мова як державна почала обслуговувати різні сфери життя вітчизняного суспільства.

Практичне заняття має на меті вдосконалення навичок аналізу типових порушень лексичних і граматичних норм у чужому мовленні та в практиці  власного педагогічного спілкування слухачів, розвиток їхніх умінь працювати з онлайн-словниками та іншими інтернет-ресурсами; ознайомлення зі змінами в структурі нової редакції Українського правопису та їх упровадження в мовленнєву діяльність педагогів. Окрему увагу буде приділено виокремленню різних видів помилок, зокрема граматичних, лексичних, стилістичних, оскільки вони є найпоширенішими в мовленні педагогів і учнів.

 

Тема 2.6. Посилення комунікативної потужності української мови питомими засобами.

 

       Удосконалення мовленнєвих навичок педагога на основі знань про структурний устрій української мови, зокрема через обізнаність із питомими мовними засобами, формування практичних навичок визначення деструктивних мовних явищ, сприяння усвідомленню важливості мовленнєвої стійкости та шляхів її реалізації.

Компоненти національної української мови.

Мета комунікації, яка передбачає спрямування на зміну ціннісно-мотиваційної сфери одержувача інформації.

Причини звуження лексичного складу сучасної української мови.

Приклади мовних норм Українського правопису 2019 року, які засвідчують українську орфографічну традицію.

Питомі морфеми й лексеми для використання у власному мовленні

 

Тема 2.7. Орфоепічні норми української мови: вимова приголосних і голосних звуків; закони милозвучності української мови; основні правила наголошування слів.

 

Уміння грамотно спілкуватися – усно та письмово – українською мовою є необхідною передумовою подальшого навчання, у перспективі - вдалого працевлаштування й життєвого успіху. 

Орфоепічна норма. Основні причини порушення орфоепічних норм. Типи орфоепічних помилок. Орфоепічні словники української мови та їх характеристика.

Поняття милозвучності. Чергування у/в, і/й як засіб милозвучності.

Основні правила вимови голосних і приголосних звуків.

Практичне заняття має на меті розвиток і вдосконалення орфоепічних норм сучасної української літературної мови. Тренінг допоможе легко засвоїти нормативне наголошення 228 лексем, що є в додатку до програми ЗНО з української мови і літератури. Інтерактивні вправи сприятимуть закріпленню здобутих знань.

 

Тема 2.8. Аналіз типових порушень мовних норм у практиці педагогічного спілкування.

 

Динамічні мовні зміни у ХХІ столітті,  необхідність активної  комунікації між усіма учасниками освітнього процесу в контексті партнерської взаємодії, нагальна потреба розробки ефективних підходів до формування культуромовної учнівської молоді – усе це зумовлює посилену увагу до особистості педагогічного працівника українського освітнього закладу  як носія національного коду, інтелігента, який стверджує авторитет рідного слова в почуттєвому світі учнів. Звідси випливає необхідніть розвитку мовленнєвої компетентності вчителя як елітарної мовної особистості, яка шанує українську мову, має фундаментальні знання мовних норм та використовує їх у практиці педагогічного спілкування. Спецкурс передбачає поглиблення знань про норми сучасної української мови, аналіз порушень лексичних, граматичних, орфоепічних, орфографічних, стилістичних норм у практиці педагогічного спілкування з метою вдосконалення мовленнєвої компететності педагогічних працівників. 

 

 

Тема 2.9. Питання українського мовлення в суспільно-політичному контексті.

 

Значення мови як інструменту державотворення, консолідації нації та суспільства. Законодавство України про статус української мови. Історичні та політичні чинники, що перешкоджають реалізації функцій державної мови (наслідки лінгвоциду, політичні спекуляції, постколоніальний синдром). Основні функції мови у формуванні української ідентичності. Українська мова у ролі гаранта національної безпеки України та протидії гібридній агресії. Світовий досвід реалізації і захисту статусу державної мови. 

 

Тема 2.10. Сучасне підвищення кваліфікації педагогів: ключові елементи комплексного запровадження.

 

Професійний розвиток: сутність, поняття. Нормативно-правові основи здійснення професійного розвитку педагогічних працівників. Професійний стандарт «Вчитель закладу загальної середньої освіти» як дорожня карта професійного розвитку вчителя. 

«Гроші ходять за вчителем» – пілотна державна політика для фінансування професійного розвитку педагогів. Можливості національної платформи професійного розвитку педагогічних працівників «Вектор». Мета експериментального проєкту. Ключові складові політики. Механізм реалізації проєкту. Напрями підвищення кваліфікації. Самооцінювання вчителем власних професійних компетентностей. Умови участі педагогічних працівників у проєкті. Роль закладів загальної середньої освіти.

 

Тема 2.11. Конференція з актуальних питань. Тема: «Мовно-комунікативна компетентність педагога – складник його професійної компетентності».

 

У сучасному освітньому просторі, орієнтованому на принципи Нової української школи, особливого значення набуває особистість учителя як головного провідника знань і культури. На конференції слухачі осмислюватимуть теоретичні засади й практичні шляхи формування мовно-комунікативної компетентності педагога як невід’ємного складника його загальної професійної компетентності, культури фахового мовлення, ділитимуться досвідом застосування методик розвитку власної мовленнєвої грамотності й  активності та комунікативних умінь на уроках. 

Будуть висвітлені особливості дистанційного та змішаного спілкування в освітньому середовищі в умовах воєнного стану в Україні. Учасники конференції матимуть можливість обмінятися педагогічним досвідом, представити власні напрацювання, обговорити ефективні практики опанування мовно-комунікативною компетентністю в умовах сучасного освітнього середовища.

Матеріали конференції сприятимуть професійному розвитку педагогів, удосконаленню освітнього процесу та підвищенню якості власної мовленнєвої грамотності й комунікативних умінь.

Знання і розуміння:

  • сучасних тенденцій розвитку освіти – реформи української початкової і середньої школи як консолідованої мети всіх гілок влади і українського суспільства загалом;
  • педагогічної діяльності на концептуальних засадах Нової української школи в умовах компетентнісної парадигми навчання; 
  • продуктивно використовувати сучасні джерела інформації та комунікаційні технології навчання;
  • новітніх тенденцій розвитку мовної системи; 
  • основних лінгвістичних понять; змісту фонетичних, лексичних, граматичних, орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних і стилістичних явищ у синхронії та діахронії, а також процесу їхнього засвоєння із забезпеченням навчання через кожну дію – учителя й учнів;
  • психолого-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, підтримки навчання, виховання, розвитку дитини в освітньому середовищі та родині.

 

Розвинені вміння:

  • конструювати та реалізувати сучасні програми навчання здобувачів освіти із використанням нових методик згідно з Перейти за покликанням ;
  • формувати в закладі та поза його стінами сучасне мовне освітнє середовище, яке сприяє творчій самореалізації дітей і освітян;
  •  проєктувати власну програму професійно-особистісного зростання – підтримувати й покращувати стандарти професійної діяльності впродовж усього періоду професійної діяльності.

 

Диспозиції (цінності, ставлення):

  • дитиноцентризм, цінність особистості, просування демократичних цінностей (повага до багатоманітності, право вибору, формування спільноти, полікультурність);
  • готовність до змін, гнучкість, постійний професійний розвиток;
  • рефлексія власної професійної практики, саморозвиток.