Психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами
Удосконалення компетентностей педагогічних працівників ЗДО щодо планування й реалізації психологічно безпечного та індивідуалізованого супроводу дітей з особливими освітніми потребами.
Суб’єкт підвищення кваліфікації:
Київський столичний університет імені Бориса ГрінченкаІнформація про розробника (розробників):
Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка (ШОПІНА Марина Олександрівна, доцентка кафедри дошкільної та початкової освіти, кандидатка психологічних наук).Особа (особи), які виконують програму:
Напрями підвищення кваліфікації:
- особливості корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами з урахуванням категорій (типів) особливих освітніх потреб (труднощів) (ГХЗВ)
Форма (форми) підвищення кваліфікації:
- очна, дистанційна
Види підвищення кваліфікації:
- курси (навчання за програмами підвищення кваліфікації)
Цільова група:
- Вчитель закладу загальної середньої освіти
Перелік професійних стандартів:
- «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)
Складники системи освіти та рівні освіти:
- дошкільна освіта
Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:
- А2. Предметно-методична компетентність
МОДУЛЬ 1. ПРИНЦИПИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДИТИНИ З ООП
Тема 1.1 Основні принципи взаємодії дорослого з дитиною з ООП. Психологічна безпека, повага до гідності й індивідуального темпу дитини. Підготовка до взаємодії: режим дня, передбачуваність, знайомі предмети, візуальні та символічні опори, способи комунікації. Встановлення контакту, підтримка ініціативи дитини, позитивне підкріплення. Умови, за яких заняття варто продовжити, змінити або завершити. Межі педагогічної допомоги.
Тема 1.2 Спостереження, індивідуальні потреби та планування підтримки. Педагогічне спостереження за поведінкою, комунікацією, сенсорними реакціями, інтересами та способами участі дитини. Виявлення сильних сторін і труднощів без діагностування. Визначення пріоритетної потреби, формулювання короткої досяжної цілі та добір виду допомоги. Узгодження педагогічних дій із командою супроводу та батьками. Фіксація динаміки й коригування підтримки.
МОДУЛЬ 2. РОЗВИТКОВІ ЗАВДАННЯ ТА ВПРАВИ, ЗАНЯТТЯ, КОРИГУВАННЯ ПІДТРИМКИ
Тема 2.1 Поступове ускладнення розвиткових завдань. Принцип руху від знайомого до нового, від простого до складнішого, від більшої допомоги до більшої самостійності. Варіювання матеріалу, інструкції, кількості кроків, тривалості та способу виконання завдання. Запобігання механічному відтворенню завдань «по пам’яті». Підказки, паузи, вибір і позитивне підкріплення. Критерії готовності дитини до наступного рівня складності.
Тема 2.2 Розвиткові заняття, ігри, вправи та оцінювання динаміки. Структура короткого індивідуального або малогрупового заняття. Добір ігор і вправ для розвитку комунікації, пізнавальної активності, моторики, наслідування, самообслуговування та соціальної взаємодії. Чергування навантаження й відпочинку. Фіксація результату через спостережувані показники. Аналіз успішності та коригування наступного заняття.
3.1 Орієнтовний перелік практичних завдань
1. Проаналізувати кейс першої взаємодії з дитиною з ООП і визначити умови, які підвищують або знижують її психологічну безпеку та готовність до співпраці.
2. Скласти коротку карту педагогічного спостереження: комунікація, інтереси, сенсорні реакції, способи участі, сильні сторони, труднощі та ресурси.
3. На основі опису дитини сформулювати одну пріоритетну ціль підтримки у конкретній і спостережуваній формі.
4. Для одного розвивального завдання розробити три рівні складності та визначити, за якими ознаками педагог переходить до наступного рівня.
5. Адаптувати запропоновану гру для дитини, якій складно утримувати увагу / розуміти вербальну інструкцію / чекати своєї черги.
6. Розробити фрагмент 10–15-хвилинного розвивального заняття з метою, матеріалами, послідовністю дій, видом допомоги та критерієм успішності.
7. Проаналізувати результати умовного заняття та запропонувати два коригування: одне для змісту завдання, друге — для способу підтримки дитини.
3.2 Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання
1. Які ознаки свідчать про готовність дитини до індивідуальної взаємодії та виконання розвивального завдання?
2. Як відрізнити адаптацію завдання від необґрунтованого спрощення вимог до дитини?
3. Які види підказок можна використовувати і як поступово зменшувати їх, підтримуючи самостійність?
4. Як фіксувати динаміку участі дитини так, щоб спостереження були конкретними й корисними для команди супроводу?
5. Опрацювати один із рекомендованих україномовних матеріалів про супровід дітей з ООП і підготувати коротку рефлексію щодо двох ідей, які можна застосувати у власній практиці.
Після завершення навчання слухачі зможуть:
• пояснювати основні принципи психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП у ЗДО та межі професійної ролі педагога;
• планувати початок індивідуальної роботи з дитиною, враховуючи режим, знайоме середовище, способи комунікації, інтереси та потребу в передбачуваності;
• добирати й адаптувати розвивальні завдання за принципом поступового ускладнення, не перевищуючи актуальні можливості дитини;
• розробляти короткий фрагмент розвивального заняття з іграми та вправами, визначаючи мету, послідовність, вид допомоги й критерій успішності;
• оцінювати реакцію та участь дитини, коригувати педагогічну підтримку й аргументовано визначати потребу у взаємодії з іншими членами команди супроводу.