ПАРТНЕРСЬКІ ВІДНОСИНИ З БАТЬКАМИ: СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ТА ПІДХОДИ
професійний розвиток педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти та удосконалення їхніх компетентностей, необхідних для формування у здобувачів освіти наскрізних умінь засобами соціально-емоційного навчання в умовах воєнного та повоєнного часу.
Суб’єкт підвищення кваліфікації:
Комунальний заклад вищої освіти "Вінницька академія безперервної освіти"Інформація про розробника (розробників):
Комунальний заклад вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти» (Галич Т.В., доцент кафедри гуманітарних наук, кандидат педагогічних наук, доцент; Києнко-Романюк Л.А., доцент кафедри управління та адміністрування, кандидат педагогічних наук, доцент).Напрями підвищення кваліфікації:
- формування наскрізних умінь здобувачів освіти через запровадження соціально-емоційного навчання (ГХЗВ)
Форма (форми) підвищення кваліфікації:
- очна, дистанційна
Види підвищення кваліфікації:
- практико-орієнтований курс (навчання за програмами підвищення кваліфікації)
Цільова група:
- Вчитель закладу загальної середньої освіти
Перелік професійних стандартів:
- «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)
Складники системи освіти та рівні освіти:
- повна загальна середня освіта
Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:
- Вчитель ЗЗСО. А2. Предметно-методична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б1. Психологічна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б2. Емоційно-етична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б3. Компетентність педагогічного партнерства
- Вчитель ЗЗСО. В1. Інклюзивна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. В2. Здоров’язбережувальна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Г1. Прогностична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Г2. Організаційна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Г3. Оцінювально-аналітична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Д1. Здатність до навчання впродовж життя
МОДУЛЬ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ: ВІД ГЛОБАЛЬНОГО ДОСВІДУ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ
Тема 1.1. Педагогіка партнерства: від традиційної взаємодії до співтворчості (як реалізація законодавчо закріплених принципів НУШ).
Тема присвячена педагогіці партнерства як ключовому принципу Нової української школи, що трансформує взаємодію між учителем, учнями та батьками від ієрархічної моделі до співтворчості та спільної відповідальності. Розглядаються ціннісні засади партнерства: довіра, взаємоповага, добровільність, діалог і розподілене лідерство. Особлива увага приділяється ролі вчителя як фасилітатора освітнього процесу, практикам залучення батьків до прийняття рішень та формуванню культури партнерської взаємодії в шкільній спільноті. Аналізуються виклики впровадження педагогіки партнерства в умовах соціальної нестабільності та дистанційного навчання.
Тема 1.2. Нормативно-правові аспекти професійної діяльності вчителя.
Ця тема розкриває основи правового регулювання професійної діяльності педагога в Україні, включаючи норми Закону «Про освіту», закріплені права і обов’язки педагогічних працівників, вимоги до педагогічної кваліфікації та професійних стандартів, а також правову відповідальність у освітньому середовищі. Слухачі проаналізують, як законодавство визначає взаємодію вчителя з учнями, колегами та батьками, забезпечує захист професійних прав і гарантує дотримання етичних та правових норм у педагогічній діяльності.
Тема 1.3. Взаємодія зі «складними» або малозалученими батьками.
Тема спрямована на формування професійних компетентностей учителя у взаємодії з батьками, які демонструють низький рівень залученості, недовіру, 10 агресію або уникання співпраці. Розглядаються соціальні, психологічні та культурні чинники, що впливають на батьківську поведінку, а також типологія «складних» батьків. Аналізуються ефективні стратегії комунікації, емпатійного слухання, встановлення меж і побудови партнерських відносин без конфронтації. Окрема увага приділяється профілактиці професійного вигорання педагога та формуванню безпечного комунікативного середовища
МОДУЛЬ 2. НАСКРІЗНІ ВМІННЯ В РАМЦІ НУШ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ВЗАЄМОДІЇ З БАТЬКІВСЬКОЮ ГРОМАДОЮ
Тема 2.1. Форми і методи взаємодії з батьками в кризовий період.
Тема розкриває особливості організації взаємодії з батьками в умовах кризових ситуацій: війни, пандемії, масових переміщень, дистанційного або змішаного навчання. Аналізуються адаптивні форми комунікації (онлайнзустрічі, індивідуальні консультації, цифрові платформи), методи психологічної підтримки та інформування батьків. Розглядається роль учителя як посередника між школою, родиною та громадою. Особлива увага приділяється питанням безпеки, травмаорієнтованого підходу та збереження довіри в умовах високого рівня стресу.
Тема 2.2.Ефективна комунікація з батьками. Як говорити, щоб бути почутим.
Тема спрямована на розвиток комунікативної компетентності вчителя у взаємодії з батьками як ключової умови партнерських відносин. Розглядаються принципи ефективної педагогічної комунікації: активне слухання, «Я-повідомлення», емпатія, чіткість і доброзичливість мовлення. Аналізуються типові бар’єри у спілкуванні.
Тема 2.3.Батьківські збори: фасилітація, діалог, спільні рішення.
Ефективна взаємодія вчителя з батьками підлітків – важлива складова успішної освітньої та виховної роботи. Врахування сімейної динаміки, розуміння різних стилів виховання та формування партнерства між школою та родиною сприяє зміцненню підтримки підлітка й узгодженню цілей навчання та розвитку. У педагогічній практиці важливо володіти навичками фасилітації конструктивного діалогу, зниження конфліктів, надання рекомендацій, а також сприяння розумінню батьками вікових та психологічних потреб підлітків. Сприятливі взаємини з батьками підсилюють адаптацію підлітка до вимог навчального середовища та підтримують його соціально-емоційне благополуччя.
Тема 2.4. Емоційна стійкість вчителя: як зберегти натхнення та енергію в умовах сучасних викликів.
Стресостійкість педагога – здатність ефективно функціонувати та зберігати професійний ресурс у складних та вимогливих умовах освітньої діяльності. Учитель постійно взаємодіє з викликами: емоційною напругою в класі, поведінковими труднощами, вимогами адміністрації та змінами освітніх умов. Недостатній рівень стресостійкості може призводити до емоційного вигорання, зниження якості комунікації, педагогічної креативності та впливу на учнів. Розвиток навичок саморегуляції, емоційної компетентності, стратегій подолання стресу та підтримка професійних спільнот сприяють збереженню психофізичного благополуччя педагогів та довготривалій ефективній роботі. Професійне благополуччя педагога. Що впливає на благополуччя педагога. Соціально-емоційне навчання. Роль вчителя як фасилітатора. Стратегії підтримки благополуччя учасників освітнього процесу. Європейський досвід, кращі практики, адаптовані міжнародні методики, що успішно застосовуються у країнах ЄС для роботи з дітьми, які пережили кризові ситуації. Інтеграція вправ у заняття, стратегії відновлення вчителя та роль батьків.Тема зосереджена на формуванні емоційної стійкості педагога в умовах підвищеного професійного та соціального навантаження. Розглядаються причини емоційного вигорання, стресу та втрати мотивації в освітній діяльності. Аналізуються стратегії саморегуляції, відновлення ресурсів, балансування між професійним і особистим життям. Особлива увага приділяється підтримці психічного здоров’я в умовах криз, воєнного стану та постійних змін. Тема сприяє усвідомленню відповідальності вчителя за власний емоційний стан як складову професійної ефективності.
Тема 2.5.Рефлексія як самооцінювання та взаємооцінювання у педагогічній діяльності вчителя.
Тема розкриває рефлексію як важливий інструмент професійного зростання вчителя та підвищення якості освітнього процесу. Розглядаються поняття самооцінювання і взаємооцінювання, їх роль у формуванні педагогічної майстерності та відповідальності за результати діяльності. Аналізуються методи рефлексії: щоденники, зворотний зв’язок, професійні спільноти, взаємовідвідування уроків. Особлива увага приділяється рефлексивній культурі в педагогічному колективі та її значенню для розвитку партнерських відносин.
Тема 2.6Медіаграмотність та цифрова комунікація з батьками..
Тема присвячена формуванню медіаграмотності вчителя як умови безпечної та ефективної цифрової комунікації з батьками. Розглядаються можливості та 14 ризики використання цифрових платформ, месенджерів і соціальних мереж у шкільній взаємодії. Аналізуються принципи етичної онлайн-комунікації, захисту персональних даних, протидії дезінформації та маніпуляціям. Особлива увага приділяється розвитку критичного мислення, формуванню довіри в цифровому середовищі та запобіганню конфліктам, що виникають унаслідок некоректного використання медіа.
Тема 2.7. Конфлікти з батьками. Як перетворити протистояння на співпрацю.
Тема спрямована на формування конфліктологічної компетентності вчителя у взаємодії з батьками. Розглядаються причини виникнення конфліктів у шкільному середовищі, їх типи та динаміка розвитку. Аналізуються конструктивні стратегії розв’язання конфліктів, методи переговорів, медіації та ненасильницького спілкування. Особлива увага приділяється профілактиці ескалації протистояння, збереженню професійної позиції вчителя та трансформації конфлікту у ресурс для співпраці й розвитку партнерських відносин.
Тема 2.8. Підтримка батьків у навчанні та вихованні дітей.
Тема розкриває роль учителя у наданні педагогічної та консультативної підтримки батькам у процесі навчання і виховання дітей. Розглядаються форми співпраці школи та родини, спрямовані на створення сприятливого освітнього середовища вдома. Аналізуються підходи до інформування батьків про вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини, навчальні труднощі та шляхи їх подолання. Особлива увага приділяється підтримці батьків у складних життєвих обставинах та формуванню партнерської відповідальності за результати навчання.
- Орієнтовний перелік практичних завдань.
1. Проаналізувати, які ключові стратегії взаємодії з представниками батьківської шромади можуть бути ефективними для збереження їх психоемоційного благополуччя та ефективності в умовах постійних стресових ситуацій (війна, пандемія, соціальні та економічні зміни)?
2. Визначити, як педагогам будувати стратегії психосоціальної підтримки батьків у вихованні дітей, щоб забезпечити їх адаптацію до зміненого середовища та мінімізувати негативні наслідки стресу і травми (особливо в умовах війни та повоєнного відновлення)?
3. З’ясувати, як партнерство між педагогами, батьками та іншими соціальними інститутами може бути розвинене для забезпечення комплексної психосоціальної підтримки учнів під час кризових ситуацій та після них?
- Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання
Тема 1.1.
1. Що таке професійний стандарт педагога в контексті НУШ?
2. Які ключові компетентності визначає Стандарт?
3. Як Стандарт впливає на оцінювання професійної діяльності вчителя?
4. Які ролі педагога виділяє сучасний Стандарт?
5. Яким чином Стандарт сприяє інноваційності в освіті?
Тема 2.6.
1. Якіосновні соціальні фактории впливають на побудову взаємин батьків та дітей?
2. Як соціальні мережі можуть як сприяти, так і заважати психічному благополуччю дітей різного віку?
3. Яку ро відіграють сім'я і школа у соціалізації дітей шкільного віку?
4. Як педагог може враховувати соціальний контент у взаємодії з сім'ями учнів?
5. Коли слід звертатися до фахівців ?
- розуміння та осмислення сутності соціально-емоційного навчання, його ролі у формуванні наскрізних умінь учнівства, вимог державної освітньої політики щодо компетентнісного, діяльнісного та інтегрованого підходів;
- здатність інтегрувати СЕН в освітній процес для розвитку в учнівства наскрізних умінь, спільних для ключових компетентностей;
- здатність добирати та застосовувати інструменти СЕН для створення безпечного, здорового та інклюзивного освітнього середовища, сприятливого для соціально-емоційного розвитку й набуття наскрізних умінь усіма учасниками освітнього процесу;
- ціннісне ставлення до соціально-емоційного навчання, розвитку соціально-емоційних навичок та підтримки благополуччя педагогічних працівників і здобувачів освіти.