РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗЗСО З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ

Модуль 1. Психологія та педагогіка інклюзивного освітнього процесу

Тема 1.1. Ментальне здоров’я педагога.

Ментальне здоров’я – запорука успіху життєвого та професійного вимірів. Психолого-
педагогічні, медичні трактування дефініції «ментальне здоров’я». Основні чинники, що впливають на

ментальне здоров’я педагога. Зв’язок ментального здоров’я та емоційної стійкості.
Ефективні практики щодо психологічної стійкості особистості педагога. Роль ментального
здоров’я особистості педагога на її професійну самореалізацію та позитивне саморозкриття на уроці.
Матеріал може бути використаний педагогами, класними керівниками, асистентами учителів,
методистами та керівниками закладів освіти щодо власної турботи про ментальне здоров’я та
довголіття.
Тема 1.2. Готовність педагогів до роботи з дітьми з ООП в умовах воєнного часу.
Інклюзивна культура педагога. Профіль вчителів інклюзивних закладів опрацьований
Європейським агентством з особливих потреб та інклюзивної освіти. Психолого-педагогічні,
організаційні та нормативно-правові засади інклюзивної освіти в кризових і надзвичайних ситуаціях.
Бар’єри, що перешкоджають успішному налаштуванню педагогів на роботу в інклюзивному
середовищі. Компоненти готовності педагога до роботи з здобувачами освіти з ООП в умовах війни:
аксіологічний, емоційно-мотиваційний, когнітивний, вольовий, операційно-компетентнісний,
комунікативний, рефлексивний.
Ефективні педагогічні стратегії інклюзивної освіти. Міждисциплінарна взаємодія з фахівцями
психолого-педагогічного супроводу. Прийоми і методи підтримки учнів з ООП з різними нозологіями.
Матеріал може бути використаний педагогами, методистами та керівниками закладів освіти при роботі
в інклюзивному середовищі.

Модуль 2. Фахова діяльність педагогічних працівників

Тема 2.1. Булінг і мобінг у НУШ: виклики, відповідальність і культура взаємоповаги.
Актуальність проблеми булінгу як одного з ключових викликів сучасного освітнього
середовища. Психологічні аспекти проблеми, які розкривають причини, форми прояву, ознаки булінгу,
їхній вплив на емоційний стан дітей і дорослих. Правові аспекти протидії булінгу в закладах освіти,
повноваження та відповідальність учасників освітнього процесу відповідно до чинного законодавства
України. Мобінг як окреме явище в освітньому середовищі, його основні форми прояву, механізми
захисту прав потерпілих та питання правової відповідальності.
Ефективні практики, кейси та інструменти профілактики булінгу і мобінгу, спрямовані на
формування культури взаємоповаги, партнерської взаємодії. Матеріал може бути використаний
педагогічними працівниками, практичними психологами, керівниками закладів освіти у створенні
безпечного освітнього середовища.
Тема 2.2. Енергоефективність як складова екологічної та соціальної компетентностей учасників освітнього процесу.

Енергоефективність як складова екологічної та соціальної компетентностей учасників
освітнього процесу в умовах сучасних суспільних викликів. Формування енергоощадної поведінки як
чинника зменшення негативного впливу на довкілля та підвищення соціального добробуту.
Взаємозв’язок між енергоспоживанням, екологічними наслідками та якістю життя громади.
Соціальний вимір енергоефективності в контексті соціальної справедливості, енергетичної безпеки та
колективної відповідальності.
Роль закладу освіти у формуванні енергоефективної культури та ціннісних орієнтацій. Освітні
практики, STEM-підходи та проєктна діяльність, спрямовані на розвиток практичних навичок
ощадливого використання енергоресурсів. Інтерактивні і практичні завдання для слухачів курсів
підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Матеріал має прикладну спрямованість і може бути використаний у професійному розвитку
педагогів та освітній діяльності закладів освіти.
Тема 2.3. Мікронавчання як технологія підвищення ефективності уроку.
У лекції проаналізовано технології мікронавчання як інноваційного підходу для підвищення
ефективності навчального процесу. Розглянуто теоретичні основи мікронавчання, його інструменти
(короткі навчальні блоки, мікроприводи, інтерактивні вправи) та вплив на мотивацію, засвоєння знань
і залученість учнів.
Проаналізовано особливості мікронавчання як технології, що є інструментом із широкими
функціональними можливостями. Визначено, що така практика дає змогу задовольнити потреби в
урахуванні індивідуальних когнітивних особливостей сучасного учня. Наголошено на тому, що
мікронавчання є безперечно цінним, оскільки надає вчителеві справжньої академічної свободи в
площині проведення уроків.
Тема 2.4. Практичні інструменти генеративного штучного інтелекту для створення електронних освітніх ресурсів: дидактичні та методичні аспекти.
Поняття генеративного штучного інтелекту — різновиду штучного інтелекту, здатного
створювати новий освітній контент, зокрема тексти, візуальні матеріали та програмний код.
Можливості, переваги та виклики створення створення електронних освітніх ресурсів.
Використання спеціалізованих сервісів Перейти за покликанням , Перейти за покликанням , Padlet TA для створення
інтерактивних робочих аркушів, а також NotebookLM для роботи з навчальними матеріалами, аналізу
джерел інформації, систематизації даних та підтримки аналітичної діяльності педагога Порівняння
платформ Gemini та ChatGPT, що розглядаються як приклади генеративного штучного інтелекту, який
функціонує на основі розмовних запитів і забезпечує інтерактивну взаємодію з користувачем.
Створення Gem-ботів (персоналізованих помічників у середовищі Gemini), які дають змогу
налаштовувати сценарії роботи з освітнім контентом.
Тема 2.5. Профілактика емоційного вигорання (виснаження) педагога та основні підходи щодо зміцнення психічного здоров’я.
Емоційне вигорання педагога як наслідок тривалого професійного стресу та високого
емоційного навантаження. Основні прояви, причини та ризики емоційного виснаження в сучасних
умовах освітнього середовища.
Практичні підходи до профілактики вигорання, розвитку навичок емоційної саморегуляції та
підтримки психічного здоров’я педагога. Формування усвідомленого ставлення до власного
ресурсного стану та збереження професійної ефективності й психологічної стійкості.
Тема 2.6. Специфічні розлади навчальних навичок (дислексія, дисграфія, дискалькулія).
Специфічні розлади навчання – це нейророзвиткові особливості, що впливають на здатність
засвоювати навички читання (дислексія), письма (дисграфія) та математики (дискалькулія), попри
нормальний інтелект, слух і зір. Вони проявляються труднощами в розумінні тексту, формуванні літер,
розумінні чисел і обчисленнях, потребують індивідуального підходу та комплексної корекції для
успішного навчання.
Висвітлено теоретико-методологічні засади вивчення навчальних розладів у дітей шкільного віку,
охарактеризовано психолого-педагогічні особливості цієї категорії дітей; проаналізовано супутні
порушення (дислексія, дисграфія, дискалькулія, диспраксія) та їх вплив на освітній процес; форми та

методи роботи з подолання навчальних розладів, спрямовані на розвиток когнітивних та моторних
функцій у дітей. Своєчасна діагностика розладів навичок навчання є ключовим фактором для надання
ефективної допомоги та підтримки учням.
Тема 2.7. Реалізація компетентнісного підходу в роботі з дітьми із порушеннями когнітивного розвитку.
Зміна освітньої парадигми через перехід від механічного накопичення знань до формування
життєвих навичок як ключового чинника успішної соціалізації дитини. Дитиноцентризм та
компетентнісний підхід – фундамент Нової української школи, де вчитель постає організатором
інклюзивного середовища для здобуття дитиною позитивного досвіду соціальної взаємодії.
Когнітивні порушення як системний освітній виклик, що потребує глибокого розуміння
природи, ступенів та форм прояву дефіциту пізнавальних функцій (уваги, пам’яті, мислення) для
побудови освітнього маршруту. Індивідуалізація та диференціація навчання, що базуються на
гнучкості підходів та реалізуються через Індивідуальну програму розвитку (ІПР) – головний документ,
що визначає стратегію супроводу учня з особливими освітніми потребами. Використання стратегій
адаптації та модифікації для створення доступного освітнього простору, що ґрунтується на врахуванні
психофізичних особливостей дітей з ООП.
Ефективні практики та вправи, спрямовані на поетапний розвиток когнітивної сфери. Розгляд
освітнього середовища як вирішального фактора розвитку, що забезпечує емоційну безпеку та
комфортний темп навчання.
Тема 2.8. Особливості розвитку та навчання дітей з ООП в умовах інклюзивного навчання.
Лекція висвітлює специфіку організації освітнього процесу для осіб з особливими освітніми
потребами (ООП) з урахуванням їхніх психофізичних, когнітивних та соціально-емоційних
особливостей розвитку, зокрема і вплив несприятливих факторів на формування особистості учня. У
межах теми розкривається сутність поєднання корекційної та навчальної складових як цілісного
підходу до забезпечення ефективного засвоєння знань і формування життєвих компетентностей.
Обґрунтовується необхідність системного поєднання навчального змісту із завданнями, що спрямовані
на розвиток вищих психічних функцій, мовлення, сенсомоторної сфери, саморегуляції та соціальної
адаптації. Матеріал орієнтований на формування у педагогів і фахівців інклюзивної освіти
професійного розуміння принципів організації освітнього процесу для осіб з ООП.
Тема 2.9. Ключові аспекти організації охорони праці в закладі загальної середньої освіти.
Охорона праці та цивільний захист у закладі загальної середньої освіти – це система
організаційних, правових і технічних заходів, спрямованих на створення безпечних і здорових умов
навчання та праці. В умовах воєнної агресії рф проти України питання безпеки стали не лише
нормативною вимогою, а й ключовим елементом управлінської діяльності керівника закладу освіти.

Модуль 3. Контрольно-аналітичний модуль

Круглий стіл «Прагнемо, розвиваємося,досягаємо: спрямування діяльності педагогічних працівників в контексті сучасної освіти»

Модуль 4. Варіативний складник.
1. Особливості формування мовленнєвої компетентності у осіб із ООП.
2. Супервізія як інструмент професійного зростання асистента вчителя.
3. Цифрові технології в інклюзивній освіті: онлайн – сервіси, ШІ.
4. Етичні аспекти використання технологій штучного інтелекту в освітньому процесі: академічна доброчесність, авторське право, медіаграмотність і цифрова гігієна.
5. Інтегроване навчання як ключовий механізм реалізації STEM-освіти.
6. Проєктування інтегрованого навчального середовища в STEM-освіті
7. Формування психологічної компетентності педагога в сучасних умовах.

8. Ресурсний педагог: як підтримувати себе в щоденній роботі.
9. Ціннісні пріоритети педагога та освіти.
10. Комунікація, довіра, співпраця в освітньому процесі: партнерська взаємодія крізь призму 4К

Розширення компетенції педагогів у галузі освітніх інновацій та інклюзивної освіти, опанування сучасними практиками,
технологіями, методиками, формами навчання учнів з ООП, особливостями організації освітнього інклюзивного середовища,
освітнього процесу в ЗЗСО на засадах компетентнісного, інтегрованого, діяльнісного підходів та принципів педагогіки
партнерства; ефективного планування освітнього процесу; здійснення освітнього процесу на основі використання сучасних
науково методичних підходів.
Знаннєвий компонент:

– розуміння сучасних тенденцій розвитку освіти; соціально-правових основ, законодавчих актів у сфері освіти;

– розуміння основних механізмів функціонування і реалізації компетентнісної парадигми навчання; способів реалізації інтеграційного підходу в навчанні школярів; концепції інклюзивної освіти;
– систематизація та поглиблення світоглядних та фахових знань про сутність, специфіку, орієнтири реалізації основних напрямів модернізації шкільної освіти;
– формування ключових компетентностей;
– здатність орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб та вимог сьогодення;
– здійснення ефективної роботи з впровадження стандартів освіти;
– конструювання сучасного освітнього процесу, через призму компетентнісного підходу із залученням різних видів джерел інформації, використання комп’ютерних технологій, доцільне (оптимальне, раціональне) поєднання різних методів роботи;
– ознайомлення із передовим педагогічним досвідом, методиками спільного викладання;
– оволодіння способами самостійного конструювання освітнього процесу в умовах конкретної практичної діяльності, оволодіння сучасними методами і технологіями педагогічного впливу на особу вихованця та прийомами психолого-педагогічної діагностики;
– застосовування системного підходу, інтегрування знань з інших дисциплін під час підготовки уроків;
– аргументація вибору методів особистісної взаємодії, кооперативного навчання;
– готовність до використання/поширення інновацій в педагогічній науці і практиці.
Розвивальний компонент:
– усвідомлення нової ролі педагога;
– організація педагогічної діяльності на компетентнісних засадах (прогнозування, проєктування, моніторингу);
– поглиблення знань з психологічної складової діяльності педагогів з питань: психологічні засоби управління стресом у професійній педагогічній діяльності, основні методи емоційної саморегуляції, розвиток емоційного інтелекту як важливої умови гармонізації психоемоційного стану педагога;
– конструювання та реалізація індивідуальних освітніх програм на основі модельних з використанням різноманітних методів, форм і технологій;

– діагностування освітнього процесу і складання індивідуальних освітніх маршрутів для становлення учня як особистості, громадянина, інноватора;
– керівництво проєктною діяльністю школярів;
– організація безпечного освітньо-розвивального середовища;
– проєктування програми власного професійно-особистісного розвитку.
Ціннісний компонент:
– реалізація принципу дитиноцентризму;
– готовність до змін;
– гнучкість;
– постійний професійний розвиток;
– створення умов для участі в освітньому процесі кожного учня;
– демократичні цінності (варіантність, право вибору, формування спільноти, полікультурність);
– рефлексія процесу та результатів професійної практики;
– розвиток громадянської компетентності педагогів, формування усвідомлення важливості власної громадянської позиції та впливу на формування демократичного середовища як у колективі, так і в місцевій громаді;
– здатність до відстеження динаміки поступу особистості дитини в освітньому процесі та здійснення підтримки її розвитку;
– критичне оцінювання результатів власної професійної діяльності, здатність до визначення шляхів підвищення фахового рівня.

Відповідно до плану графіка підвищення кваліфікації педагогічних працівників